Картопля є неймовірно цінною сільськогосподарською культурою. Бульби картоплі в своєму складі містять крохмаль, білок, різноманітні мінеральні речовини, клітковину та великий список вітамінів, наприклад вітаміни групи В, вітамін С та вітамін А. З картоплі можна приготувати безліч найрізноманітніших страв та кулінарних виробів, продуктів харчування, що здатні зберігатись тривалий час. А ще бульби картоплі використовують в якості корму для тварин.
Фахівці виводять тисячі сортів картоплі, що здатні рости в різних екологічних умовах – від холодних північних до спекотних – південних. Робота селекціонерів світу спрямована на створення сортів картоплі, які б проявляли стійкість до збудників найпоширеніших і найшкодочинніших хвороб картоплі. До хвороб, що завдають непоправної шкоди картоплі відноситься – Бура гниль картоплі, збудником якої є Ralstonia solanacearum (Smith) Yabuuchi.
Збудник бурої гнилі – це бактерія, що уражує велику кількість рослин із різних ботанічних родин, але особливо шкодить пасльоновим культурам: картоплі, томатам та тютюну. Окрім них, до збудника чутливі майже 200 видів рослин переважно тропічних і субтропічних культур: перець, баклажани, банани, бавовник та арахіс. Дана бактерія внесена до списку Карантинних організмів, відсутніх в Україні (А-1).
Буру гниль картоплі (Ralstonia solanacearum (Smith) Yabuuchi) виявлено в Європі — Болгарії, Італії, Румунії та Туреччині; Азії — Індії, Кіпрі, Китаї, Лівані та Пакистані; Африці — Анголі, Єгипті, Кенії та Марокко; Північній Америці — Канаді, Мексиці та США; Центральній Америці — Гаїті, Гондурасі і Кубі. А також ще в низці країн по всьому світу.
Джерелом інфекції збудника бурої гнилі є ґрунт, уражені рослинні рештки і насіннєвий матеріал картоплі. Резерваторами інфекції є бур’яни з родин пасльонових, мальвових і бобових.
Симптоми. Початкова форма захворювання проявляється у вигляді в’янення верхівкових листків на кінцях пагонів — удень, з відновленням тургору — вночі. Але незабаром в’янення стає незворотним і приводить до загибелі рослин. В’янення є характерною ознакою прояву захворювання в спеку. В умовах помірного клімату ця ознака виражена слабко.
В процесі розвитку захворювання на стеблі з’являється характерне коричневе забарвлення на висоті 2,5 см від поверхні ґрунту, а на листках стає помітною бронзова плямистість. При поперечному розрізі стебла спостерігається характерне потемніння провідної системи від світло-жовтого до інтенсивно-коричневого. Крім того, якщо помістити зріз інфікованого стебла у воду, спостерігається спонтанне витікання білого чи світло-жовтого слизу. Таке виділення бактеріального слизу є характерною ознакою бурої гнилі і не буває в інших бактерій-патогенів картоплі. Тому цей тест може бути методом попередньої діагностики захворювання в польових умовах.
На бульбах зовнішні ознаки залежно від прогресування захворювання можуть проявитися або ж ні. На останній стадії захворювання — у вигляді загнивання. Його можна відрізнити за бактеріальним виділенням з вічок, що набувають темно-червоного або коричневого кольору. При висиханні слизу до вічок налипає велика кількість маленьких часток ґрунту. При зчавлюванні бульби з провідних пучків спостерігається характерне виділення бактеріального слизу.
Шкодочинність. Хвороба завдає значних економічних збитків. Втрати врожаю можуть перевищувати 30—50%. Шкодочинність проявляється у різкому зниженні польової схожості бульб, що призводить до сильного зрідження посадок, інколи на 40—50%; значному відставанні рослин у рості; зменшенні кількості стебел; втратах урожаю; загниванні бульб у полі і при зберіганні, зниженні лежкості.
Щоб отримувати хороший урожай картоплі та уникнути економічних збитків потрібно використовувати для посадки насіннєвий матеріал картоплі і садивний матеріал пасльонових культур вільний від R. solanacearum під час вегетації та вирощувався на полях, на яких збудник був відсутній протягом останніх двох сезонів вегетації. Садивний матеріал повинен проходити карантин після завезення для гарантування його чистоти від збудника бурої гнилі картоплі.
