Бавовникова совка – Helicoverpa armigera Hbn.
Поширення. Зустрічається шкідник в середземноморському регіоні, в Європі, на Кавказі, в Туреччині й Центральній Азії.
Шкодочинність. Гусінь фітофага може живитися більш ніж 120 видами рослин. Найбільше з сільськогосподарських культур полюбляє живитись: кукурудзою, бавовником, тютюном, квасолею, а також плодовими (яблунею, грушею, сливою, персиком). Живиться й на бур’янах пасльоні чорному, щириці, блекоті, дурмані тощо.
Гусениці першого віку пошкоджують листя кукурудзи, томатів, люцерни; з другого віку переходять на живлення генеративними органами: пошкоджують нитки качанів, зерна кукурудзи, бутони, квітки, зав’язі і плоди томатів, тютюну, боби й насіння нуту та ін. У плодах вони вигризають чималі й глибокі ямки неправильної форми.
В Україні бавовникова совка найчастіше пошкоджує кукурудзу та соняшник в степовій і лісостеповій зонах.
Морфологічні ознаки шкідника. Метелик з розмахом крил, 30-40 мм; забарвлення передніх крил сірувато-жовте з бурувато-червоними, рожевими або зеленуватими відтінками з темною поперечною перетяжкою біля зовнішнього краю; задні крильця більш світліші з бурою смугою поблизу зовнішнього краю та темною серпоподібною плямою посередині. Самці, зазвичай, світліші за самок. Яйця спочатку блідо-жовті, а потім зеленуваті. Мають форму обрізаної знизу кулі (0,5-0,6 мм). У гусені забарвлення варіює від світло-зеленого та жовтого до червоно-бурого та фіолетово-чорного; голова жовта з плямами; вздовж тіла проходять 3 широкі темні повздовжні смуги; черевна сторона світла; довжина тіла дорослої гусені 35-40 мм. Лялечка 15-20 мм довжиною, темно-бура або червоно-коричнева.
Розвиток шкідника. Зимує лялечка в ґрунті . Весною, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягає +15…+16 °С, а середньодобова температура повітря +18…+20 °С проходить виліт імаго (дорослої особини) фітофага. Основна маса совок вилітає протягом 10-15 днів, проте загальна тривалість льоту розтягується на місяць і довше. Яйця відкладаються розрізнено. Ембріональний розвиток триває 4-12 днів весною і восени та 2-4 дні влітку. Спочатку гусінь живиться тими частинами рослин, де вони відродились, а з ІІІ віку переходить на генеративні органи.
Оптимальна температура для розвитку гусениць +22-28 °C. Вони заляльковуються у ґрунті на глибині 4-10 см, рідше глибше. Фаза передлялечки триває влітку 2-3 доби, фаза лялечки 10-15 діб. Увесь цикл розвитку совки влітку в середньому становить 25-40 діб. Протягом вегетаційного періоду розвивається два-три покоління шкідника.
Виживання. Для виживання лялечок протягом зимово-весняного періоду має значення вологість і температура ґрунту. Різкі коливання температури і промерзання ґрунту при підвищеній вологості спричиняють загибель лялечок, які зимують. Тепла, з достатньою кількістю опадів, весна зумовлює розвиток квітучих нектароносів, сприяє живленню самок, які відкладають у такі роки дуже багато яєць, і згодом живленню гусениць. Суха й жарка або, навпаки, з різкими похолоданнями весна обмежує розмноження шкідника.
Заходи захисту рослин
Агротехнічні:
- глибока зяблева оранка;
- культивація міжрядь просапних і овочевих культур у період масового заляльковування;
- знищення бур’янів, особливо навесні, з метою погіршити умови живлення метеликів і гусениць, знищення рослинних решток після збирання врожаю;
- збирання кукурудзи на силос на початку молочно-воскової стиглості, до появи гусениць старшого віку і їх заляльковування.
Біологічні:
- в період відкладання яєць випуск яйцеїда-трихограми у два терміни – на початку та в період масового відкладання яєць.
Хімічні:
- під час відродження гусениць застосовують інсектициди, дозволені та сертифіковані до використання в Україні.
Джерело світлин: https://gd.eppo.int/taxon/HELIAR/photos
